Його називають радикальним авангардистом, реформатором і бунтарем. Дизайнер, архітектор, ідеолог, теоретик і автор самих іронічних і парадоксальних об’єктів в історії дизайну. Все це Алессандро Мендіні.
Жартівник і радикал від світу італійського дизайну народився і виріс в Мілані, там же в 1959 році отримав архітектурну освіту і влаштувався на роботу в дизайнерське бюро. Багато часу, щоб заявити про себе йому не було потрібно.
Талант Мендіні виходить на сцену італійського дизайну на початку 60-х. У той час модернізм, стає вчорашнім днем, звільняючи дорогу молодим авангардним напрямками, які киплять новими ідеями і прагнуть переосмислити саму задачу дизайну. Найпомітнішими і впливовими з них стають антидизайн і радикальний дизайн, до якого примикає Мендіні.
Це час концептуальних і глобальних експериментів. Ергономіка, естетика і функціональність знецінюються на догоду протесту. Постмодернізм другої половини XX століття виступає проти продукту, орієнтованого на споживача.
Диван «Kandissi»
Мендіні швидко знаходить однодумців в авангардному середовищі. У 1973 році Мендіні разом з легендарним Етторе Соттсассом створюють групу «Global Tools» – так звану школу-лабораторію радикального дизайну. Використовуючи в якості свого рупора журнал «Casabella», де Мендіні пробує себе в ролі редактора.
Досить скоро Мендіні стає тісно в рамках одного напряму. Охолонувши до радикального авангарду до кінця 70-х, він створює журнал «Modo», присвячений «новому» дизайну. А в 1980 році успішно приміряє роль головного редактора журналу «Domus». Перетворюючи колись цілком традиційне видання в глашатая нового авангарду.
У 1979 році Мендіні виступає вже в якості ідейного лідера групи «Studio Alchimia». Що працює в жанрі змішування популярної культури і радикального кітчу.
10 років по тому діяльний Мендіні відкриває власну студію «Atelier Mendini». У цей період з’являється один з найпомітніших його проектів – будівля музею «Groninger» в Нідерландах.
Музей «Groninger»
Мендіні починав радикально, але з гумором. Нехтуючи ергономікою і функціональністю, властиві постмодернізму, він прагнув довести до абсурду, навмисно проектуючи абсолютно даремні в побуті предмети.
Школа радикального дизайну «Global Tools» мала намір перевернути з ніг на голову заповіти модернізму. Звільнивши дизайн від побутового і функціонального навантаження.
Продуктом такого підходу став дерев’яний стілець «Lassu», на який неможливо було сісти. Але практична функція у арт-об’єкта все-таки знайшлася: він відправився на розпалювання в піч.
Пам’ятник згорілому стільцю «Lassu» в Німеччині
Даремний, але концептуальний предмет, що втілює епоху, навіть удостоївся пам’ятника, відомого як «Пам’ятник згорілому стільця».
Запал італійського антимодернізму згасає вже до середини 80-х. А Мендіні продовжує шукати шляхи творчого самовираження. Його авторству належать такі поняття як ре-дизайн та банальний дизайн, в основі яких лежить ідея перетворення.
Головне завдання ре-дизайну закладена в назві, він прагне переосмислити класику і подарувати легендарним об’єктів нову веселе життя, іронізуючи над поняттям гарного смаку.
Переосмислений стілець «Tonet»
Банальний дизайн теж прагне перетворювати звичне. Взяти за основу банальність і підкреслити її чимось протиприродним. Наприклад кольором і орнаментом, який в традиційному уявленні не сполучається з формою. Таким стало культове крісло «Proust», в якому елітарне об’єдналося з кітчем.
Крісло «Proust»
Мендіні створює предмети, які він називає «безмовними друзями», відкриваючи їх сакральну сутність і іронізуючи над формою.
Крісло-стіл «Zanbro» і штопор «Anna»
Ще один відомий приклад небанального дизайну – популярна в 90-е серія «Anna». Що представляє собою кухонні пристосування у вигляді фігурок з усміхненим жіночим обличчям.
Сьогодні його роботи стали лотами на аукціонах, експонатами світових музеїв і арт-галерей, а його проекти як і раніше вражають уяву. Алессандро Мендіні пішов з життя в 2019 році, до останніх днів свого життя займаючись улюбленою справою – дизайном.