Оп-арт: інтер’єр, який рухається

• Ремонти

Оп-арт: інтер’єр, який рухається

Обманюючи наші очі, оптичне мистецтво наділяє предметний світ новими можливостями, створює динаміку і напругу в просторі. Як і коли з’явився оп-арт і чи є йому місце в сучасному інтер’єрі. Луцьк Буд розповідає.

Не вір очам своїм

Широку популярність оптичне мистецтво набуло після гучної виставки «Чуйних очей», що відкрилася в Нью-Йорку в 1965 році. Оптичні ілюзії, продемонстровані на виставці, вразили громадськість і зробили оп-арт надбанням сучасників, істотно вплинувши на американський дизайн того часу.

Мета оптичного мистецтва – розширити межі сприйняття, позбавити предметний світ статичності. Використовуючи звичний інструментарій форм і кольорів, оп-арт поєднує їх в таких обставинах, що вони створюють нову реальність.

Оптичне мистецтво побудовано на особливостях зорового сприйняття геометричних фігур, воно ставить людське око в незвичні умови, змушуючи вирішувати незвичні завдання, дезорієнтує його. Як результат: відчуття відсутності цілісності структури, ілюзія руху, опуклості, глибини або деформації.

Оп-арт використовує чорно-білу палітру або яскраві кольори, але завжди контрасти, які надають візуальний вау-ефект.

Хто це придумав

Оп-арт пустив паростки ще в кінці 19 століття, коли вчені почали експериментувати з оптичними ілюзіями. Першим був німецький професор Томпсон в 1889 році. В рамках дослідження особливостей зору він вперше привів ілюстрації чорно-білих «обертових» кіл. До мистецтво це ще не мало відношення.

Як художня течія оп-арт заявляє про себе в 1950-х, вилупившись з геометричного абстракціонізму.

Основоположником оп-арту вважається французький художник і графік Віктор Вазарелі, який вважав, що мета його творчості – «пробудити» глядача. Роботи Вазарелі – це контрасти, мерехтіння, вібрації і перебудовувати структури. Почуття запаморочення гарантовано.

Серед інших помітних представників оп-арту британська художниця Бріджет Райлі. Деякі її роботи виробляють шоковий вплив, керуючи збоями в роботі зорового апарату.

Така філософія наблизила поп-арт до масового мистецтва, через деякий час його знахідки стали активно використовувати в оформленні нічних клубів і масових заходів, в графічному дизайні та інтер’єрі.

Оп-арт в інтер’єрі

Якщо оп-арт в мистецтві часто безжалісний, в житловому інтер’єрі він може приймати більш стримані форми.

Жити серед вібруючих стін і запаморочливих завихрень сподобається не всім. Тут потрібні екстраординарна особистість і міцний вестибулярний апарат.

Якщо говорити не про технічні прийоми, а про стилістику – то це перш за все геометричні принти. Це може бути геометричне американське ретро 60-х, яке якраз-таки надихалося оп-артом. Або делікатна сучасна версія геометричних принтів. Відтінки більш приглушені, лінії тонкі – на такі очей не втомиться дивитися.

Більш впізнаваного ефекту можна домогтися за допомогою насичених фарб і строгих чорно-білих контрастів. Сам малюнок може бути набагато простішим полотен абстракціоністів, але він повинен передавати відчуття ритму, динаміки. Не бійтеся поєднання геометричних принтів і експериментів з меблями.

У сучасному інтер’єрі мотиви оп-арту часто з’являються у вигляді геометричної керамічної плитки, або ритмічних принтів на текстилі.

Оп-арт в житловому інтер’єрі приживається в якості ар-об’єктів або декоративних елементів, перетворюючи їх в точку тяжіння погляду. Такі принти гарні для акцентних стін, підлоги і навіть для обробки стелі. Мотиви оп-арту можна заховати в узорах на декоративних подушках, килимах і шторах. Вони добре виглядають в сучасних мінімалістичний просторах з нейтральною обробкою. Правило таке: ви повинні відчувати ритмічність візерунка, але не запаморочення.

Елементи оп-арту додають простору динаміки, а інтер’єру характеру. Їх хочеться розглядати, про них хочеться розпитувати і може спробувати повторити?